Як працює наш мозок
у ситуаціях тривалого стресу
Мозок складається з трьох поверхів:
- Перший, нижній, поверх – “мозок виживання”. Він використовує мову тіла. Коли нам небезпечно, саме цей мозок одразу вмикається і блокує два верхні поверхи. Цей мозок видає реакцію “бий, біжи або завмри”, він відповідає за травлення, розмноження, кровообіг, дихання, реагує на самовідчуття.
- Так званий другий поверх – це лімбічна зона. Цей мозок використовує мову емоцій: оцінює ризики, висловлює й передає емоції та відчуття.
- Третій поверх – кора головного мозку: об’єднує ввідні дані з трьох частин, відповідає за мислення, переконання, мову, пізнання, мовлення.
Коли людині, яка поруч із нами, небезпечно, насамперед треба дати їй відчуття безпеки, потім приєднатися до її почуттів, кажучи, наприклад: “Тобі зараз страшно? Тривожно? Ти зараз злишся?”. І тільки надавши людині емоційну підтримку, варто використовувати логічне мовлення.
Що ще треба знати:
- У нас є симпатична та парасимпатична нервові системи. Симпатична відповідає за збудження. Вона дає нам можливість бігти та захищатися. Парасимпатична відповідає за заспокоєння, гальмування. Вони мають чергуватися.
У такий спосіб вони стабілізують одна одну. Коли ми відчуваємо страх чи перебуваємо в стані травматизації, ми можемо “зависати” в симпатичній чи в парасимпатичній реакції. Парасимпатична нервова реакція – це ступор, а симпатична – коли підвищуються тиск, темп серцебиття чи дихання.
- Теорія стресу
- У відповідь на стрес перша людська реакція – тривога. Далі – період активізації, згодом – період адаптації, опісля – стадія виснаження. Зараз ми перебуваємо в стані виснаження. Усе, що ми можемо зробити для своєї ресурсності, для своїх тіла, розуму, самопідтримки, – життєво необхідне. Адже якщо знову буде сильний стрес, ми можемо вже не витримати напруження.
Реакції на стрес бувають:
- Фізичні: головний біль, втрата апетиту, труднощі зі сном, біль у животі, блювота, утруднене дихання, тремор, потіння, сухі губи, пришвидшене серцебиття;
- Емоційні: страх, сльози, почуття невпевненості, гнів, небажання говорити;
- Когнітивні (розумові): складнощі з концентрацією уваги, сплутаність, байдужість, труднощі в спілкуванні та розумінні, повторювані думки про події;
- Поведінкові: завмирання, уникнення, чіпляння, страх звуків, перезбудження, підозрілість.
Усе це – норма під час стресу.
У стресі людина втрачає контакти зі своїми потребами, тому варто нагадувати собі та іншим їсти, ходити в туалет, пити воду, робити паузи в сприйнятті інформації, спати.
Джерело: НУШ: Марія Марковська